Павло Вікторович Бліох народився 8 березня 1922 року у сім’ї лікаря. У 1939 р. він закінчив середню школу в м. Лівни Орловської області і вступив до Ленінградського військово-механічного інституту (ЛВМІ). У 1941 р. ряд студентів ЛВМІ перевели до Ленінградської військово-повітряної академії та зарахували до кадрів РСЧА. Павло Вікторович прослужив в армії з 1941 по 1958 рік, весь час в одній частині.
     З 1942 р. Павло Вікторович був викладачем Харківського військового авіаційно-технічного училища, евакуйованого через окупацію у Поволжя, яке готувало нових на той час фахівців льотного зв’язку. Після війни училище було повернуто до Харкова, а Павло Вікторович, не перериваючи служби у ньому (з 1946 по 1951 р.), вступив на заочне відділення фізико-математичного факультету Харківського державного університету (ХДУ). Після закінчення університету П. В. захистив диплом з відзнакою за спеціальністю “теоретична фізика” і, на невдоволення армійського начальства, став виявляти явну схильність до наукової роботи, беручи участь у радіофізичних дослідженнях Фізико-технічного інституту АН УРСР (нині – Національний науковий центр ХФТІ). Керівником його дипломної роботи був відомий вчений професор Веніамін Леонтійович Герман, згодом перший завідувач теоретичним відділом Інституту радіофізики та електроніки АН УРСР (ІРЕ).
     Багаторазові офіційні рапорти П. В. Бліоха командуванню училища з проханням про звільнення з лав Радянської Армії служили предметом розгляду по партійної лінії і закінчувалися стягненнями. “Допомогло” відоме хрущовське скорочення військової авіації, і в 1958 р. підполковник технічної служби старший викладач Харківського вищого авіаційного училища зв’язку (ХВАУЗ) П. В. Бліох був, нарешті, демобілізований і прийнятий на роботу в нещодавно створений ІРЕ (нині ІРЕ НАН України ім. А.Я.Усікова) на посаду молодшого наукового співробітника.
     У 1959 р. П. В. під керівництвом В. Л. Германа захистив кандидатську дисертацію і вже з 1960 р. став завідувачем ТВ-2 – одного із двох теоретичних відділів ІРЕ. З 1961 по 1967 р. Павло Вікторович фактично наново формував відділ, залучаючи нових молодих співробітників, упорядковуючи тематику досліджень, та створив при ньому експериментальну лабораторію. У 1967 р. відділ отримав назву - “Теоретичний відділ поширення радіохвиль та іоносфери” (ТВПРІ), що відповідає основним напрямам роботи.
     У 1970 р. П. В. Бліох успішно захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора фізико-математичних наук, захист відбувся в Горькому, в Науково-дослідному радіофізичному інституті – визнаному центрі радянських радіофізичних досліджень. Через десять років в ІРЕ з ініціативи академіків С. Я. Брауде та Л. М. Литвиненка структурно виділився Сектор (пізніше – Відділення) радіоастрономії, куди практично у повному складі увійшов і ТВПРІ. У 1985 р. на базі Відділення було організовано Радіоастрономічний інститут АН УРСР (РІ АН, нині РІ НАН України), та підрозділ, який очолює Павло Вікторович, отримав остаточну назву – “Відділ космічної радіофізики” (ВКР). До кінця своїх днів П. В. Бліох продовжував активно працювати у відділі: до 1986 р. - завідувачем, з 1986 по 1991 - головним, а з 1991 по 2000 – провідним науковим співробітником. 30 січня 1992 р. Указом Президента республіки за багаторічні видатні успіхи у науково-педагогічній діяльності професору П. В. Бліоху було надано почесне звання “Заслужений діяч науки і техніки України”.
     Протягом усіх років роботи в Академії наук України Павло Вікторович не припиняв активну викладацьку діяльність у вищах. У 1959–1960 pp. він взяв участь в організації радіотехнічного факультету у Харківському авіаційному інституті (нині Державний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського “ХАІ”) та очолив там кафедру теоретичних засад радіотехніки.
     У 1964 р. П. В. Бліох разом із В. А. Місюрою та Ф. Г. Бассом створив на радіофізичному факультеті ХДУ нову навчальну спеціалізацію – космічна радіофізика та однойменну кафедру. На цій кафедрі Павло Вікторович за сумісництвом пропрацював 20 років, спочатку доцентом (1964–1971 рр.), а потім професором (до 1984 р.), читаючи лекції з аерономії, фізики плазми та статистичної радіофізики. Слід зазначити, що всі навчальні курси були новими та оригінальними, супроводжувалися розробкою та виданням методичних посібників для студентів. Педагогічна та наукова діяльність П.В. Бліоха у ХДУ, ІРЕ та РІ НАН України увінчалася вихованням цілої плеяди молодих учених та створенням відомої наукової школи космічної радіофізики, під його керівництвом було підготовлено 14 кандидатів та 5 докторів наук. За армійські та наукові заслуги П. В. Бліох був нагороджений орденом Червоної Зірки та 9 медалями. До 85-річчя П.В. Бліоха у журналі «Радіофізика та радіоастрономія» його учнями була підготовлена стаття-пам’ять про вченого, а до 90-річчя - презентація.
     Також в електронному вигляді доступні книги вченого. Доступ здійснюється з локальної мережі РІ НАН України.