Біографічна довідка Л.М. Литвиненка

  Л. М. Литвиненко народився у м. Харкові, в родині службовця. Батьки: батько Литвиненко Микола Максимович, мати Литвиненко Ольга Георгіївна. Середню освіту здобув у школі м. Харкова (1945-1954 рр.). Школу закінчив із золотою медаллю. У 1954 р. поступив і в 1959 році закінчив радіофізичний факультет Харківського державного університету імені О. М. Горького за спеціальністю «радіофізика та електроніка». З 1959 р. по 1966 р. працював в конструкторському бюро «Електроприлад» (м. Харків) інженером (1959-1961 рр.), керівником групи (1961-1963 рр.), начальником лабораторії (1963-1966 рр.). Без відриву від виробництва в 1965 р. в Харківському державному університеті захистив кандидатську дисертацію «Дифракція електромагнітних хвиль на багатоелементних решітках», в якій побудував строгу теорію дифракції хвиль на плоских решітках металевих стрічок, що базується на використанні часткового звертання оператора крайової задачі за допомогою «методу задачі Рімана-Гільберта». З 1966 р. по 1969 р. - доцент Харківського інституту радіоелектроніки. З 1969 р. по 1973 р. - завідувач відділу, заступник директора з наукової роботи (1973-1985 рр.), з 1980 р. - керівник Відділення радіоастрономії Інституту радіофізики та електроніки імені О. Я. Усикова АН України. У 1972 р. в Київському державному університеті захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора фізико-математичних наук з теорії дифракції електромагнітних хвиль на періодичних структурах та її додатків в радіофізиці. З 1977 р. має вчене звання професора за спеціальністю «радіофізика, включаючи квантову радіофізику». У 1982 р. обраний членом-кореспондентом Академії наук України.

  Л. М. Литвиненко організував і очолив Радіоастрономічний інститут НАН України (РІ НАНУ) та керує ним по теперішній час. РІ НАНУ створений у 1985 р. в Харкові на базі Відділення радіоастрономії Інституту радіофізики та електроніки НАН України. В інституті проводяться фундаментальні дослідження за напрямками: радіоастрономія об'єктів Всесвіту, дистанційне зондування геокосмосу та Сонячної системи, фізичні принципи побудови радіотелескопів і радіотехнічних систем дистанційного зондування. Поряд з фундаментальними науковими роботами виконуються прикладні дослідження і розробки нових технологій, приладів і радіотехнічних систем різного застосування в декаметровому, надвисокочастотному, міліметровому і субміліметровому діапазонах. РІ НАНУ є головною організацією з радіоастрономічних досліджень в Україні.

  У 1992 р. Л. М. Литвиненко обраний академіком Національної академії наук України.

  Основні наукові інтереси академіка Л. М. Литвиненко охоплюють області теорії дифракції та поширення радіохвиль, фізики та техніки міліметрових та субміліметрових хвиль, теорії антенних систем, розробки генераторів надвисоких частот, створення радіотехнічних систем, розробки фізичних принципів конструювання і удосконалення радіоастрономічних інструментів та радіоастрономічні дослідження в декаметровому й міліметровому діапазонах радіохвиль. Створив теорію дифракції і поширення електромагнітних хвиль у складних і багатошарових періодичних структурах, запропонував метод «послідовних уточнень» для вирішення операторних рівнянь, до яких зводяться задачі радіофізики та електроніки. Розробив концепцію використання оператора відбиття напівнескінченних структур в теорії дифракції хвиль на багатошарових періодичних структурах. Запропонував і розробив ряд принципово нових квазіоптичних елементів і систем міліметрового і субміліметрового діапазонів. Організував перші в Україні разом з академіком НАНУ В. М. Шульгою радіоастрономічні дослідження у міліметровому діапазоні радіохвиль.

  Л. М. Литвиненко має більше 250 наукових праць, 11 винаходів і 5 монографій: «Дифракція хвиль на ришітках (вид. Харківського університету, 1973, у співавторстві), «Спектральні оператори розсіювання в задачах дифракції хвиль на плоских екранах» (Київ, «Наукова думка», 1984, у співавторстві), «Чисельне дослідження електростатичних полів в періодичних структурах» (Київ, "Наукова думка", 1986, у співавторстві), «Місячна Одіссея" (Київ, "Академперіодика", 2007, у співавторстві), колективна монографія під його редакцією (спільно з чл.-кор. НАНУ Ю. М. Ямпольський) «Електромагнітні прояви геофізичних ефектів в Антарктиді» (2005), «Wave Diffraction by Periodic Multilayer Structures» (UK, Cambridge Scientific Publishers Ltd, 2012 , у співавторстві).

  З 1976 року Л. Н. Литвиненко керує заснованою ним філією кафедри за фахом радіоастрономія на радіофізичному факультеті Харківського національного університету. Під його науковим керівництвом захищено понад 20 кандидатських і докторських дисертацій. Л. М. Литвиненко заслужений професор (2002 р.) і почесний доктор (2012 р.) Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

  Л. М. Литвиненко є членом Бюро Відділення фізики і астрономії НАНУ. Він головний редактор наукового журналу «Радіофізика і радіоастрономія» (видається з 1995 р.). Член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки. Л. М. Литвиненко старший член міжнародного Інституту інженерів з електротехніки та електроніки (Senior Member IEEE), заступник голови Українського комітету Міжнародної Радіосоюза (URSI).

  У 1986 році Л. М. Литвиненко нагороджений орденом «Знак пошани», а в 2008 р. - орденом «За заслуги» III ступеня. Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки за теоретичні дослідження і розробку нових радіоелектронних систем (1987 р.), заслужений діяч науки і техніки України (з 1997 р.). У 2005 р. рішенням Міжнародного астрономічного союзу його ім'я було присвоєно малій планеті Сонячної системи.

Повний список публікацій Л.М Литвиненка можна завантажити тут.