Премія ім. А.О. Мінакова Ради молодих учених РІ НАНУ в галузі радіофізики

Премія заснована у 2013 році. Премією можуть бути нагороджені молоді науковці РІ НАНУ віком до 35 років за вагомі внески в розвиток такого напрямку вітчизняної науки як радіофізика. Премією нагороджуються в непарні роки.

Довідка про засновника напрямку в радіофізиці - Мінакова Анатолія Олексійовича   (1949-2012).

   Анатолій Олексійович народився у 1949 році в м. Харків. у 1968 році закінчив Харківський автотраспортний технікум за спеціальністю "автоматика і телемеханіка". З вересня 1969 по липень 1974 рр. навчався у Харківському державному університеті за спеціальністю “радіофізика і електроніка” і отримав диплом з відзнакою. У 1980 році захистив кандидатську, а у 1993 - докторську дисертацію, здобувши ступінь доктора фізико-математичних наук. У 1994 році йому присвоєно учене звання старшого наукового співробітника, а в 2006 р. – професора.
А.О. Мінаков брав активну участь у роботі Вченої ради РІ НАНУ. Протягом 6 років (1997-2002 рр.) він був членом Експертної ради ВАК України зі спеціальності 01.03.02 – “астрофізика, радіоастрономія”. З 1998 по 1999 рр. - член спеціалізованої ради Д64.052.03 Харківського державного технічного університету радіоелектроніки за спеціальністю 01.04.03 - “радіофізика”, член спеціалізованої вченої ради Д 64.051.02 при ХНУ імені В.Н. Каразіна за спеціальністю 01.03.02 – “астрофізика, радіоастрономія”. А.О. Мінаков також був членом редакцій фахових наукових журналів “Радіофізика та електроніка” і “Вісник астрономічної школи”, Вченим секретарем Наукової ради з проблеми “Астрономія” ВФА НАН України, а також членом робочої Ради Української астрономічної асоціації.

Трудовий шлях:

   Вересень 1967 - 1971 рр. - технік у КБ Електроприладобудування.
   Вересень 1974 - листопад 1974 рр. - інженер Інституту радіофізики і електроніки АН УРСР.
   1974-1975 рр. - строкова служба у лавах Радянської Армії.
   1976-1978 рр. - аспірант ІРЕ АН УРСР.
   1979-1985 рр. - молодший науковий співробітник ІРЕ АН УРСР. 
   1986-1988 рр. - молодший науковий співробітник Радіоастрономічного інститута АН УРСР.
   1988-1991 рр. - докторант Радіоастрономічного інститута АН УРСР.
   1991-1995 рр. - старший науковий співробітник Радіоастрономічного інститута НАН України.
   1995-2012 рр. - заступник директора по науковій роботі Радіоастрономічного інститута НАН України.
   1999-2012 рр. - завідувач відділу Радіоастрономічного інститута НАН України.

Педагогічна діяльність:

   А.О. Мінаков успішно викладав загальні курси з статистичної радіофізики та теорії інформації на радіофізичному факультеті ХНУ імені В.Н. Каразіна, керував групою молодих наукових співробітників, аспірантів та дипломників. Ним підготовлено до захисту 2 кандидата та один доктор наук. Він керував астрофізичним семінаром РІ НАНУ.
   З 2003 по 2007 рр. сумісно з викладачами кафедри космічної радіфізики Харківського національного університету підготував перший в країнах СНД підручник з статистичної радіофізики для вищих навчальних закладів, який отримав гриф Міністерства освіти і науки України і вже витримав три видання.

Основні напрямки наукової діяльності:

   Наукова діяльність А.О. Мінакова охоплювала широке коло радіоастрономічних і радіофізичних проблем, але його найбільш вагомі творчі здобутки отримано в області розповсюдження електромагнітних хвиль у гравітаційних полях. Ним узагальнена і розвинута теорія поширення електромагнітного випромінювання у полях тяжіння на астрофізичних об’єктах, що мають складні закони розподілу та руху мас, а також власні електромагнітні поля.
   А.О. Мінаков активно працював в галузі поширення електромагнітних хвиль в неоднорідних та випадково неоднорідних середовищах. Більшість його теоретичних досліджень присвячена вивченню лінзового ефекту, що виникає при проходженні електромагнітних хвиль крізь гравітаційні поля астрофізичних об’єктів. Одержані результати дозволили досконало вивчити різноманітні прояви фокусуючої дії полів тяжіння, нейтральних атмосфер і плазмових утворень планет, зірок, галактик і їх скупчень, що важливо для вирішення оберненої задачі відновлення параметрів об’єктів за результатами спостережень. Особливої актуальності ця задача набула в зв’язку з проблемою пошуку прихованої маси Всесвіту за допомогою ефекту гравітаційної лінзи. 
   А.О. Мінаковим була вирішена задача взаємодії електромагнітних і гравітаційних хвиль, що відбувається в полях тяжіння таких заряджених та намагнічених небесних тіл, як чорні діри, нейтроні зірки та поле ясної погоди Землі. Поблизу указаних об’єктів гравітаційні хвилі конвертуються у електромагнітні хвилі, які можуть бути зареєстровані наземним спостерігачем. Актуальність задачі пов’язана з існуючими труднощами безпосереднього вимірювання гравітаційних і можливістю реєстрації слабих електромагнітних хвиль. Завдяки знайденому рішенню було побудовано індикатрису індукованого електромагнітного випромінювання та зроблені оцінки величин ефекту. 
   А.О. Мінаков багато років активно співпрацював зі спостерігачами НДІ астрономії Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Він приймав участь у проведенні вітчизняних та міжнародних проектів по спостереженню ефекту гравітаційних лінз на обсерваторії Майданак АИ АН РУз (м. Ташкент), які проводяться на основі угод між академіями наук України, республіки Узбекистан та Смітсоніанівським астрофізичним центром (США). Накопичені багаторічні дані використовуються для вирішення задачі відновлення параметрів фокусуючих тіл та джерел випромінювання. 
   Одержані А.О.Мінаковим результати знайшли практичне застосування при незалежній оцінці параметрів розподілу мас гравітуючих галактик, а також фундаментальної постійної Хаббла, а розвинутий ним метод фазового екрана в широкому діапазоні хвиль використовується фахівцями при аналізі фокусування електромагнітних, акустичних і гідроакустичних хвиль на атмосферних, іоносферних і морських неоднорідностях середовища.
   Наукові дослідження А.О.Мінакова були підтримані грантами INTAS, CRDF, STCU.